“Таких очей ні в кого немає…” 15 червня 2017 року Іванові Миколайчуку виповнилося 76 років

Вітаємо усіх, хто любить Івана, з нашим святом!

479817

Пропонуємо традиційну добірку тематичних репортажів.

На Буковині, у селі Чортория Кіцманського району, сьогодні проходить фестиваль “На гостини до Івана”, присвячений 76-ій річниці з дня народження українського актора, режисера, сценариста Івана Миколайчука.
Більше – на нашому каналі YouTube: youtube.com/c/ІванМиколайчук1941

Марічка Миколайчук про чоловіка: “Бачите, живу, а Івана нема”

БезымянныйВже минув ювілейний рік 75-річчя Івана Миколайчука. Вже зібрав він друзів вкотре біля своєї рідної хати. Вже згадали його по Україні та по світі знов і знов. А тепер тогорічні матеріали гортаємо немов сторінки старого альбому. От фото таке, а от – таке. Ювілеї минають, любов лишається. Роки минають – Іван лишається.

Марічка Миколайчук про чоловіка.

“Трибуна”: Іван Миколайчук. “Оскар” українського кіно

Український кінематограф уже давно отримав свого «оскара». Прекрасна та неповторна гра Івана Миколайчука у топових стрічках таких, як «Тіні забутих предків» чи «Білий птах з чорною ознакою», принесла славу й визнання нашому кіномистецтву.

А декомунізація вписала ім’я актора на полтавські вулиці. Тож будемо говорити про зірку вітчизняного мистецтва.mikolajchuk

 Мені дванадцятий минало, я грав в театрі за селом

Continue reading

ПРОГРАМА “МИКОЛАЙЧУК-ФЕСТУ”

32285

ПРОГРАМА “МИКОЛАЙЧУК-ФЕСТУ”

15-18 червня 2016р. Буковина (Чернівецька обл., м.Вижниця)

15 червня –  День народження Івана Миколайчука.

10.00 –  Зустріч гостей, учасників фестивалю з організаторами на центральній площі міста Вижниці, виїзд до садиби Миколайчука (с.Чортория Кіцманського району).

19.00 – Урочисте відкриття «Миколайчук-Фесту» (площа Героїв Майдану м.Вижниці), виступ почесних гостей, партнерів фестивалю. Концерт української пісні, присвячений дню народження І. Миколайчука. Continue reading

В обіг виходить пам’ятна монета, присвячена Івану Миколайчуку

moneta_mykolajchuk_1

15 червня входить в обіг пам’ятна монета, присвячена актору, режисеру, сценаристу Івану Васильовичу Миколайчуку, з ім’ям якого пов’язано мистецьке явище, що отримало назву «українське поетичне кіно».
Про це повідомляє офіційний сайт НБУ.

«Людина всебічно обдарована, І. Миколайчук мав талант художнього перевтілення. У своїх фільмах і ролях йому вдалося втілити своєрідність та національну самобутність української культури, українського характеру. Загальне визнання і любов глядача актор отримав за виконання ролей Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука в картині Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», а власний фільм Миколайчука як режисера «Вавилон ХХ» став справжнім шедевром українського кіно», – йдеться у повідомленні.

На аверсі монети угорі розміщено напис «Україна» та малий Державний герб України (праворуч); унизу – далекі гори, на передньому плані на дзеркальному тлі зображено символічну браму, під якою – струнка постать Івана Миколайчука з ягням на руках, ліворуч номінал 2 гривні, праворуч – рік карбування монети 2016 та логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України (унизу праворуч).

На реверсі монети на дзеркальному тлі зображено портрет Івана Миколайчука в оточенні його кіногероїв та написи «Іван Миколайчук, 1941 – 1987» (ліворуч півколом).

ДЖЕРЕЛО

ІВАН МИКОЛАЙЧУК. ТОЙ, ХТО ВПІЙМАВ ЧАС

i_mykolajchuk25 травня 2016 р.
Будинок кіно (Київ, вул. Саксаганського, 6)
Синій зал
ІВАН МИКОЛАЙЧУК. ТОЙ, ХТО ВПІЙМАВ ЧАС
(до 75-річчя видатного українського актора, кінорежисера)
Життєпис у семи картинах: від “Сну” до “Вавилону ХХ”
Виступи Лариси Кадочнікової, Івана Драча,
Лариси Брюховецької, Вадима Скуратівського, Сергія Тримбача
Початок о 18 годині

До 75-річчя Івана Миколайчука готується уся Україна

Іван Миколайчук. Фото з архіву Марії Миколайчук. Перша публікація: Gazeta.ua

Іван Миколайчук. Фото з архіву Марії Миколайчук. Перша публікація: Gazeta.ua

До 75-річчя Івана Миколайчука готується уся Україна.

У столиці планують встановити пам’ятник Івану Миколайчуку, перейменувати одну з вулиць на його честь та провести урочистий вечір.

У Чернівцях також передбачене встановлення пам’ятника та проведення на території музею-садиби Івана Миколайчука урочистих заходів, зокрема Всеукраїнського кінофестивалю «Іванова переберія».

Також протягом червня 2016 року заплановані тематичні конференції, засідання, круглі столи та інші заходи. В Україні та за кордоном відбудуться ретроспективні покази фільмів за його участю. Буде введено в обіг ювілейну монету, поштову марку та конверт, присвячені 75-літтю від дня народження видатного українського актора.

Також заплановано реставрацію низки легендарних фільмів,пов’язаних з іменем І. Миколайчука.

Нагадаємо, 15 червня 2016 року легенді українського кінематографа Іванові Миколайчуку виповнилося б 75 років.

Його творчий доробок складає 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв та дві режисерські роботи. Миколайчука називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу і блискучим самородком. В його особі українська нація отримала героя, який пробуджував національний дух українців.

Джерело

Іван Миколайчук критикував дружину за спів

441038_1_w_570

Вдова актора та ровесниця Марія Миколайчук живе сама у колись спільному помешканні на Русанівці і зберігає всі фотографії чоловіка. Вона згадує, що першу квартиру в Києві їй з чоловіком вдалося отримати випадково – через те, що Іван спалив очі софітами.

“У Києві жили спочатку порізно. Я в своєму гуртожитку на Хрещатику, а Іван у своєму — в Лаврі. “Іване, що це за життя? – кажу. – Давай вже якось об’єднуватися. Переходь до мене в гуртожиток”. Поставили розкладачку і спали разом в коридорі, хоч там завжди були протяги. Дівчата не були проти, бо в нас завжди були веселі вечори, як Іван оселився. Квартиру нам дали непланово. Коли Іван знімався у фільмі “Сон”, на одній зі зйомок йому попалили роговицю ока сильним світлом. Він певний час не міг зніматися в кіно. Прийшов до нього його керівник Віктор Івченко, побачив коридорне те життя і каже: “Оце через цього хлопця зупинилася вся кінофабрика в Києві. То чи не легше дати йому квартиру, кіностудії дешевше обійдеться”. То невдовзі нам дали однокімнатну квартиру на Жилянській вулиці.

В однокімнатній квартирці подружжя Миколайчуків постійно жили друзі, через що сусідки почали пліткувати на Марію.

“Борис Брондуков, наш друг, коли прийшов на новосілля, обдивився квартиру і каже: “Ви думаєте, що маєте тепер хату, а ми всі будемо жити у гуртожитку? Значить так, оце куточок наш. А це мій, а це Льоні Осики, а це Кондратенка, а ви де хочете”. Воно так і вийшло. Бо я все була на гастролях, а Іван на зйомках. В хаті фактично тільки друзі й жили. Зате про мене тоді ходила слава. Коли Іван приїжджав нарешті зі зйомок, стукав у парадні двері, двірничка йому з вікна: “Хто ви такий?” – “Та я тут живу” – “Яка квартира?” – “21”. – А хто ви будете? — “Та, – каже, – я чоловік тої жінки”. – “Там уже повно таких чоловіків, як ви!”

Сусіди називали Івана стилягою, бо він ходив з довгим волоссям.

“Гуцуляка ж, – розповідає Марія Миколайчук. – А бабушки в під’їзді кричали: “Стіляга! Ми на вас в міліцію будем заявляти! Чого так визивающе ходите?” Нікому в голову не прийшло, що він елементарно актор. Потім тільки фільми побачили, то запишалися, що в одному будинку жили. У нашій хаті, як хто приходив, щось писав на шпалерах. Хоч бери збирай їх і забирай з собою на нову квартиру, яку нам дали на Русанівці. А ми навіть фотоапарата не мали, щоб зазняти. Так їх і залишили. Наступні господарі то все поздирали. Мабуть, думали, що ми якісь ненормальні”.

Марія згадує, що Іван постійно критикував її спів. Жінка 12 років співала у хорі Вірьовки.

“Іван критикував без кінця, як я співаю: так не співається, казав. Раз записала для радіо дві пісні. Знаю, що о третій годині транслюватимуть запис. Пішла на кухню, зачинила двері, тихенько ввімкнула собі те радіо, притулила до вуха і слухаю, щоб Іван не чув. Раптом відкриває двері: “А чого ти позакривалася?”- “Та я, щоб тобі не заважати, собі радіо слухаю”. Тут оголошують пісню у моєму виконанні. “Ага! Ну, я послухаю” – сідає на стілець. Прозвучала перша пісня, прозвучала друга. Я тремчу. Тоді він піднявся, став на коліна, і каже: “Так це ж зовсім інша річ. Коли гарно — то гарно”. Для мене це було найвище визнання.

Оскільки подружжя весь час було на зйомках і гастролях, зустрітися вдома їм випадало рідко. За словами Марії, щоб приготувати чоловікові їсти, вона часто втікала з гастролей свого хору, що дуже не подобалося керівництву.

“Щоб зазирнути до хати, на кілька днів виривалася до Києва літаком: все перемивала, перепирала, щоб чистеньке все було в нього, готувала їсти. Іван потім казав: “Заходжу в будинок, відкриваю двері і ще знизу чую наші рідні запахи. Думав, що такий голодний, що вже ввижається. А чим вище підіймаюся ліфтом на шостий поверх, запахи сильнішають”. Заходить, аж в хаті несподівано я. Іван дуже любив борщ, моченку — м’ясо з підливою, фасульки — квасолю. Каже: “Давай мені, бо я вже всьо!” Це були щасливі наші зустрічі. Був такий час, коли Іван мені сказав: “Я шо, солом’яний вдівець, чи хто? Скільки не приїду, жінки вдома немає. Вже треба якось визначитися”. Визначилося воно само. В хорі не розуміли, як я могла взяти й на три дні зірватися в Київ. Когось це обов’язково муляло. Десь шпигували, десь кололи. Раз Іван подзвонив мені на роботу, а я плачу. “Що ж це за робота така? – каже — на якій ти плачеш? Від роботи треба отримувати задоволення. Все, додому. Завтра ж звільняйся”. І я послухалася.

Найкращого схвалення чоловіка Марія Миколайчук дочекалася, коли заспівала разом з Ніною Матвієнко і Валентиною Ковальською у тріо “Золоті ключі”.

441038_2_w_1000“Дівчата все просили мене познайомити їх з Іваном. А він весь час в роботі. Раз прийшов: “Гаразд уже, веди своїх дівчат”. Сидимо, балакаємо, десь чарочка пішла. Іван каже: “Дівки, заспівайте що-небудь”. Ми до цього втрьох не співали. А тут голоси злилися, ми самі дивувалися, бо пішли обертони. Тоді Іван: “Ну все, дівки, ви мої. Ви не маєте права не співати”. Почав нам підбирати репертуар. За той спів нам в хорі також заздрили. Коли Іван послухав нашу першу платівку, сказав: “Це не пісня, це церква”.

Валерія РАДЗІЄВСЬКА

Джерело

Про присвоєння парку у київських Березняках імені Івана Миколайчука. Лист голові КМДА

Голові Київської міської державної
адміністрації п. В.Кличку

Шановний Віталію Володимировичу!

23 липня ц.р. на пленарному засіданні депутати Київської міської ради погодили створення на масиві Березняки парку. Співголова міськрадівської фракції очолюваної Вами партії «Удар» Андрій Странніков оголосив, що парку присвоять ім’я російського співака і композитора Віктора Цоя.

Прийняте рішення є дуже цікавим – особливо в контексті подій, що відбуваються в Україні упродовж останніх півтора роки. Нова українська влада не раз афішувала прагнення покласти край совєтизації і зросійщенню вітчизняного культурного простору. Один лише приклад, про який ідеться, позбавляє нас надій на справжні перетворення, а заодно й віру у щирість прокламованих намірів.

Цю віру і цю надію можна повернути єдино можливим способом: ще раз розглянути означене питання, з урахуванням того, що міська топоніміка столиці має відображати, у першу чергу, діяльність митців, які зробили вагомий внесок в українську культуру.

Таким був і є, поза всяким сумнівом, український актор, кінорежисер, сценарист, лауреат Шевченківської премії Іван Миколайчук, який до самої своєї смерті 1987 року жив на Березняках, на вулиці Серафимовича, 5, неподалік майбутнього парку.

Іван Миколайчук є знаковою постаттю, з його творчістю пов’язано відродження українського кіно у 1960-70-ті роки. Його ролі у фільмах «Сон», «Тіні забутих предків», «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Комісари», «Вавілон ХХ», «Така пізня, така тепла осінь» (в останніх двох стрічках він був ще й режисером та сценаристом) означили поступ нашої культури, нашого кіно в розширенні можливостей кіномови, принесли вітчизняному кіно чималу кількість фестивальних перемог, міжнародне визнання. Одне лишень – такого визнання відчутно бракує в Україні, де продовжується практика культурної амнезії. Як от і в цьому випадку, коли пригадують справді хорошого російського співака і навіть невтямки, що був і є Іван Миколайчук.

Нещодавно віце-прем’єр-міністр, міністр культури України В’ячеслав Кириленко ініціював створення пам’ятника Іванові Миколайчуку у Києві. Чи відомо про це Вам, шановний пане голово, чи знає про це міськрада? Коли ні, гадаємо, варто взяти цю інформацію до уваги. Як і точку зору кінематографістів, письменників (Національна спілка письменників України уже звернулася до Вас з відповідним листом) – ми пропонуємо назвати парк у київських Березняках іменем Івана Миколайчука і саме там спорудити пам’ятник визначному митцеві.

З повагою,
Голова Національної спілки кінематографістів України
Сергій Тримбач

Джерело