У Чернівцях з’явився мурал із зображенням Івана Миколайчука у ролі Флоріана

“Видатні особистості із нами” – саме таку назву має проект Чернівецької міської ради, частина якого сьогодні стала реальністю. Перший мурал, присвячений Івану Миколайчуку, відкрили біля однойменного кінотеатру на вул. Головній. Над ним працювали художники Kailas-V, Роман Партола, Андрій Пальваль.  На будинку намалювали великий монументальний портрет Івана Миколайчука в ролі сільського філософа Фабіана з фільму “Вавілон-ХХ”. Його створювали одні з найкращих майстрів України, запевняють організатори проєкту. “За 5 днів портрет був готовий, художники працювали до півночі”, – сказала під час відкриття муралу начальниця управління культури Чернівецької міської ради Юлія Сафтенко. Вартість муралу склала 130 тисяч гривень. В рамках реалізації  мистецького проекту «Видатні особистості із нами» планується виготовлення муралів, присвячених  Володимиру Івасюку, Ользі Кобилянській, Йосифу Шмідту, Сіді Таль та іншим відомим творчим особистостям на фасадах чернівецьких будинків.”

Джерело: Видатного актора і режисера Івана Миколайчука увічнили в муралі

Святкуємо день народження Івана

Іван Миколайчук з племінницею Олесею
Джерело

 

Як на Буковині відзначать 78 річницю Івана Миколайчука

Фестиваль “На гостини до Івана”: на Буковину приїдуть Марія Миколайчук та режисер Олесь Янчук

 

15 червня 2019 Івану 78

… Рано пішов від нас Іван у далекі мандри, в далекі світи. Багато дав нам, а ще більше забрав з собою. Забрав те, чим мав намір і жагуче бажання поділитися з нами. Не встиг. Доля Того, що не сталося, вже не станеться. Те, що забрав Іван з собою, вже не почуємо і не побачимо. Не почуємо з уст Івана, і не побачимо його очима. Пережите, нафантазоване, задумане-замислене, офілософуване ним уламками-фрагментами проривається на грішний світ Божий з павутиння пролетілого яничарською стрілою Часу, вижбурлюючи в сторону непотріб-породу. Крещендо Часу, що обірвався як перетягнута тятива ворожого лука. Храм Надії і Мрії залишився недобудовано-незавершеним, сивий вітер часу розносить його тисячами снопів вітру… Continue reading

Про “Вавилон ХХ” на Zik.ua

“Один з кращих класичних творів українського кінематографа, фільм Івана Миколайчука «Вавилон ХХ» – це філософська розповідь про ціну особистого людського життя та силу людяності в обставинах суспільних катаклізмів і боротьби ворожих політичних ідеологій. Вавилон у фільмі – це вигадане українське село в глухій провінції у час колективізації. Це арена боротьби поміж прихильниками більшовиків та їхніх суспільних експериментів і селянами, які хочуть зберегти традиційний суспільний лад.”

Читати далі

 

Миколайчук ні перед ким не прогинався і розмовляв українською, –Стригун

Іван Миколайчук та Федір Стригун. Фото зі зйомок фільму “Пропала грамота” (кадр, який не ввійшов до кінцевої версії фільму)

Після приходу до влади Леоніда Брежнєва, у СРСР розпочався період застою – повернулись арешти та залякування, а кінострічки перед прем‘єрою проходили жорстку цензуру. Актора ж Івана Миколайчука кваліфікували як “людину ворожої ідеології”. На довгі роки йому забороняли зніматись, прирікаючи колишню зірку кіно на голодне існування.

Про це йдеться у фільмі “УРСР. Іван Миколайчук” проекту “Історичної правди з Вахтангом Кіпіані” на телеканалі ZIK.
Continue reading

90 років від дня народження Леоніда Бикова

12 грудня 2018 р. виповнюється 90 років від дня народження видатного українського актора та режисера, друга Івана Миколайчука – Леоніда Бикова.

До ювілею Леоніда Бикова пропонуємо тематичну добірку посилань. Continue reading

“Мав гарне почуття гумору”: у Чернівцях вшанували пам’ять кіномитця Івана Миколайчука

Сьогодні відомому актору мало би виповнитися 77 років. З цієї нагоди вранці відбулося урочисте покладання квітів біля меморіальної дошки Івана Миколайчука.

На вшанування пам’яті українського актора зібралося три десятка людей: його родичі, поціновувачі творчості, актори, які грали з ним, та кінорежисери.
Присутні згадували про творчість актора та про його особливий характер.

Оператор Віталій Зимовець, який знімав фільм “Пропала грамота”, “Марина” розповів свої спогади про Івана Миколайчука.
Continue reading

Ганна Путова. Вулиця Жилянська

                     Іванові Миколайчуку

Нема твого дому, Іване…
Лишилась лиш пам’ять сама.
І та – мерехтлива та тьмяна,
Промовисто глухоніма.

І дошку давно вже прибили
На новій, далекій стіні –
На тій, що тебе прихистила
В останні, безрадісні дні.

А тут же було тобі мило,
Тут друзі були – до душі.
Тут в серце тобі пахкотіли
Маріччині рясні борщі.

Continue reading

Ада Роговцева. Іван Вмирає… Що ж-бо нам робити…

Іван вмирає. Що ж бо нам робити?
„Похукайте на серце, розпаліть
В мені життя, а смерть забороніте”, —
Так він сказав би, але він мовчить. 

І вже його свідомість не кориться
Буття законам — він зійшов з межі.
Та як на тебе мертвого дивиться,
Поки живий — порадь, допоможи.

Шевченків син Іван! Хай стане диво, —
Проскачеш на гарячому коні,
З коня всміхнешся зверхньо, незлостиво
Усім-усім на світі… і мені.

Іще живий, говоримо востаннє…
Ти — незбагненний, ти — такий простий,
Лиши нам головне своє зізнання:
Де сили брав самотньо хрест нести?

Тепер доніс. Складаєш світлі крила
І віддаєшся в вічності глибінь…
Ми не змогли. Чужі. То й не зуміли
Тебе добром утримати в тобі.

І цілу ніч періщить дощ,
Сумний та сірий. Небо плаче.
Проскоч, Іване, смерть, проскоч!
Устань, миленький! Встань, козаче…