3 серпня 2022 р. виповнилося 35 років від дня смерті Івана Миколайчука

Іван Миколайчук – “смерть” у різдвяному вертепі (“Тіні забутих предків”)

Сергій Тримбач:

“35 ЛІТ БЕЗ ІВАНА МИКОЛАЙЧУКА…

Смерть. Остання містерія
Знали про надважку хворобу Івана Миколайчука, одначе ж все одно повідомлення про смерть митця застало усіх зненацька. 3 серпня 1987-го.
Ніяких розпоряджень щодо похорону Іван не давав, прощання з небіжчиком відбувалося на кіностудії імені Довженка. Він любив її – любив працювати там, спілкуватися з друзями, колегами – під чарку і без неї.
А тут… Домінувало відчуття непоправної втрати. Ніби із самим кіно прощалися, ніби так.
Сам похорон відбувся на Байковому цвинтарі. Стояв я біля розритої могили і бачив, як Іван Миколайчук, в образі філософа Фабіана, риє могилу, засипаючи сусідню. А потому як він спритно й красиво обробляє дерево, майструючи труну у вигляді не домовини, не дому вічного – ні, а футляра для скрипки. Скрипки, якій звучати вічно, одкриваючи кришку того футляра і дістаючи смичка.
Далі поплив переді мною кадр з «Вавилону ХХ», де Іван сидить зі скрипкою й футляром біля озера. І не наважується запустити містерію звуків у небеса. Мовчить озерне плесо, мовчить небо, мовчить скрипка…
Аж тут із неба полився дощ – просто страшенний. Огром води замість музичних гармоній. Як того бажав сам Іван – не хотів би слухати нещирих промов, або таких, що на крик зриваються. Хай краще стогне небо, замкнувши сонце у піднебесні погреби.
Домовину, гріб почали опускати в могилу. О, Господи, далі почали засипати її – тільки чим? Це не земля, це будівельне сміття, з уламками якихось невеличких конструкцій, шматками бетону і цегли. Навіть тут, навіть тут одібрали у нього землю і наказали небу утрамбувати-погамувати прямокутник вічного упокоєння праху.
Праху, але не душі. Душа вознеслась слідом за музикою, якій Іван служив так само вірно, як і кіно. Послужив би ще й слову, літературі, одначе ж настав час: Слово потрібне і там, де вже віддавна витає душа Івана. Поруч душ Шевченка й Довженка, Лесі Українки і Франка, Амвросія Бучми і Федора Кричевського…
Іван там, нагорі, ми – тут, унизу. Життя це вічний вертеп, і хто знав про це краще від Івана Миколайчука?

Фрагмент із книги Сергія Тримбача “Іван Миколайчук. Містерії долі”. Київ: Дух і літера, 2021.”

У Києві з’явилася вулиця Івана Драча

 

Іван Драч та Іван Миколайчук на балконі ірпінського будинку літераторів.

Затверджено офійційний список перейменувань вулиць Києва у процесі дерусифікації.
Вулиця
Некрасівська тепер носитиме ім’я Івана Драча (1936 – 2018) – українського поета, перекладача, сценариста та громадського діяча.
Саме він є автором сценарія легендарного фільму “Пропала грамота”.
Повний список перейменувань можна прочитати тут.

 

День народження Івана і війна

Сьогодні – 81 рік Іванові Миколайчуку. Нам зараз нелегко адмініструвати наш сайт, бо його автори майже повністю зайняті тим, що наближають перемогу України. Але ми про вас не забули і потроху готуємо цікаві матеріали, які знов тішитимуть вас на гостині у Івана. Тримаймося купи! Все буде Україна!

Наші сторінки у соцменежах, що завжди оновлюються: facebook:https://fb.watch/dFYa2jHFSG/

Instagram: Підписуйтесь і будьмо разом! 😉

Ваші mykolajchuk.com.ua

Continue reading

8 квітня – День народження Марічки Миколайчук

8 квітня – день народження Марії Миколайчук і день заснування нашого сайту. Рівно 14 років тому наш проект відправився у довге плавання.
Дорога Маріє Євгенівно! Вітаємо Вас, зичимо здоров’я і дочекати нашої перемоги!
Хай наш Іванчик і далі лишається одним з Ангелів-хранителів України! Обіймаємо Вас!

(на фото – Іван, Марічка та племінниця Леся)

Ми далі з вами, але трошки зайняті

Дорогі наші читачі!
Ми не забули про вас і не забули про Івана. Просто кожен з нас перед обличчям ворога знов зайняв свої звичні місця оборони.
Повірте, все буде Україна, а кожен наш ворог отримає своє. Бо
“Я Ж ПРОСИВ ВАС – НЕ ТОПЧІТЬ ХЛІБ!”
Підписуйтесь на нас на Facebook

Щиро вітаємо наших читачів з новим 2022 роком!

Вітаємо усіх наших читачів з Новим роком!
Дякуємо, що були з нами у минулому ювілейному році. Сподіваємося, далі буде ще цікавіше, чекаємо на нові звершення, які будуть неможливі без вас, дорогі!
Залишайтеся з нами, і все буде Миколайчук!

Не забувайте підписуватись на нас на facebook та на instagram.

22 листопада о 13:30 – лекція “Тіні забутих фільмів. Історичні художні фільми в дослідженнях новітньої історії України”

Запрошуємо долучитися до засідання наукового семінару кафедри історії України, що відбудеться 22 листопада о 13:30 в Zoom ( ID 886 684 8076 , Password: histukr )

У межах заходу з доповіддю “Тіні забутих фільмів. Історичні художні фільми в дослідженнях новітньої історії України” виступить Ольга Ґонтарська, наукова співробітниця Німецького історичного інституту в Варшаві.
НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПІДПИСУВАТИСЯ НА НАШУ СТОРІНКУ НА ФЕЙСБУК
Фото зі сторінки https://www.facebook.com/histukr.karazin

Федір Стригун про Петергоф, або як козаки на царській постелі валялися

 

Завдяки яскравим спогадам Федора Миколайовича Стригуна, народного артиста України, художнього керівника, режисера-постановника Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, ми можемо побачити його видатних колег живими, багатогранними, теплими – такими, ніби вони тут, зараз сидять поруч з нами, сміються і сумують, беруть участь у бесіді. Кілька його чудових оповідей про Івана Миколайчука ми публікуємо на нашому сайті.

… Зараз, коли я дивлюсь кіно (Пропала грамотаmykolajchuk.com.ua) – згадую цей колосальний епізод, потрясаючий. Приїхали ми в Петербург знімати кіно. Continue reading

3 серпня – день пам’яті Івана

Іван Миколайчук. 1970-ті роки.

“Він хотів, щоб під час похорону падав дощ, казав, що легше дорога стелитиметься на той світ. Дощ проливний щедро мочив усю Вкраїну, стелив Іванові дорогу в небеса. Земля не відпускала, хотіла ще його погріти, обійняти.”

Марічка Миколайчук

Іван Миколайчук, якого ми досі не знали

 

 

Мирослав Лазарук. Вірші про Івана

Мирослав Лазарук

Мирослав Лазарук –  автор ліричного роману “Чорторийські марева-видіння”, присвяченого Івану Миколайчуку. Докладніше про цю книгу – у розділі “Література”.

 

Мирослав Лазарук
ІВАНІВ ГЛОСАРІЙ
До 80-ліття Івана Миколайчука
Покрізь віки-століття, димом ткані,
Глосарій не притих і не змалів,
Іде-крокує начебто по грані,
На склі данцуючи, бо – не переболів.
І жодні застороги, заборони,
Не затулили міць його і гнів,
Де бункери, криївки зацні, схрони,
Палає глибоко, спросоння днів:
– Мої се гори, де жию-ґаздую,
Земля і воля, як і кров навік!
Вставайте, хлопці чорні всі, – до бою,
До зброї! Вам це я прирік.
Лиш не мовчіть і зверхньо не німуйте,
Свободою за правду заплатіть,
Не вписуйте в мелодії ті нути,
Яких народу не переболіть.
Глосарій не мине і не пощезне,
Бо затверділа виспрагла гортань,
І завтра Йван у пам’яти воскресне,
Немов Господня невситима длань.