Федір Стригун про наркотики, або як козаки косяка забивали

… В “Пропалій грамоті” ми проскоки знімали… А так як не було такої високої трави, то ми скакали через коноплі. Обидва. Ну і три проскоки, три дублі… По коноплях… А Іван же ж був фантазер… Стали, Іван дивиться на свого Кімата, тоді на мого Дубліката і каже: “Слухай! А ти подивись, як вони, наші хлопці, запилилися!” Я кажу: “Як запилилися?” “Подивись, скільки на них цього… з конопель! Це ж, – каже, – наркотики! А давай…”

Взяли ножа, зчистили з коня, цю всю пилючку, поставили на газеті, на сонці, щоб вона висохла, бо пройшла вона потом кінським, пилюка… Та й через годинку поробили козячі ніжки, вирішили закурити, але так разом. Куримо разом – як погано буде, то буде обом погано. Затягнулися ми цим наркотиком, як Іван сказав: “Це ж наркотик!” Як почали ми блювать… То чуть не зірвали знімальний день. Бо це було дуже тяжко і дуже погано.

© Федір Стригун

Відкриття виставки “Київські фрески” Параджанов і Київ”. 30.04.2023

30 квітня 2023 р. у київському Літературно-меморіальному музеї М. Булгакова відбулося відкриття виставки “Київські фрески” Параджанов і Київ”, яка є частиною постійного проєкту музею “Видатні кияни”.

Виставка триватиме до 31 травня 2023 р. включно.

ВІДЕО З ВІДКРИТТЯ

Покази реставрованої версії “Пропалої грамоти” у кінотеатрі “Жовтень”

21 -26 квітня 2023 р. у київському  кінотеатрі “Жовтень” триватимуть покази легендарного фільму “Пропала грамота”

Виробництво: Україна, 1972р.
Сценарій: Іван Драч
У головних ролях: Іван Миколайчук, Федір Стригун, Лідія Вакула, Земфіра Цахілова, Михайло Голубович, Володимир Глухий

Героїчна комедія про пригоди козаків

Козак Василь щойно повернувся додому в Диканьку після битви з бусурманами. Сімейний побут і щоденні клопоти навівають на нього сум, але несподівано на порозі дому з’являється двоє посланців з важливими завданням від самого гетьмана. Козака просять за будь-яку ціну доставити грамоту до цариці у Петербург. У непростій місії його супроводжує запорожець Андрій, з яким вони удвох протистоять витівками нечистої сили, бо на грамоту полює сам диявол.

«Пропала грамота» – дотепне козацьке бадді-муві з гострими антиімперськими меседжами, які виколювали очі радянській владі. В основі фільму – однойменне оповідання Миколи Гоголя, яке адаптував для сценарію Іван Драч. Головну роль стрічці зіграв Іван Миколайчук, і завзятий козак Василь у його виконанні – чи не найкраща акторська робота в його кар’єрі. Допомагав Миколайчук і в режисурі фільму: шукав художні рішення, займався музичним оформлення, відбирав народні пісні, які звучать у сценах.

Через втручання цензорів, фінальна робота дещо відрізняється від первісного задуму, але навіть вирізані сцени не допомогли уникнути неминучого – фільм пролежав на «полиці» 11 років, перш ніж потрапити на екрани, та й то у вкрай обмеженому прокаті.

Стрічка займає 12 місце в рейтингу найкращих фільмів в історії українського кіно.

КІНОТЕАТР “ЖОВТЕНЬ”

У Києві з’явилася вулиця Івана Драча

 

Іван Драч та Іван Миколайчук на балконі ірпінського будинку літераторів.

Затверджено офійційний список перейменувань вулиць Києва у процесі дерусифікації.
Вулиця
Некрасівська тепер носитиме ім’я Івана Драча (1936 – 2018) – українського поета, перекладача, сценариста та громадського діяча.
Саме він є автором сценарія легендарного фільму “Пропала грамота”.
Повний список перейменувань можна прочитати тут.

 

Федір Стригун про Петергоф, або як козаки на царській постелі валялися

 

Завдяки яскравим спогадам Федора Миколайовича Стригуна, народного артиста України, художнього керівника, режисера-постановника Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, ми можемо побачити його видатних колег живими, багатогранними, теплими – такими, ніби вони тут, зараз сидять поруч з нами, сміються і сумують, беруть участь у бесіді. Кілька його чудових оповідей про Івана Миколайчука ми публікуємо на нашому сайті.

… Зараз, коли я дивлюсь кіно (Пропала грамотаmykolajchuk.com.ua) – згадую цей колосальний епізод, потрясаючий. Приїхали ми в Петербург знімати кіно. Continue reading

Утвердження етнічної культури у фільмі “Тіні забутих предків”. До 50-річчя виходу на екран

 Лариса Брюховецька. Київ, 30 грудня 2014

Ще кілька років тому, коли доводилось бувати на Західній Україні, зокрема, на Буковині  – на зимовій Маланці, чи влітку в Чорториї на гостинах у Івана Миколайчука – вражали сила і розквіт етнічної культури: в одязі, музиці, пісні, танці. Без цієї стародавньої і вічної краси світ, очевидно, був би біднішим, сумнішим і неповноціннішим, і це переконання – не від національної зарозумілості, не від якогось самозамилування. Так, є гордість, що такий скарб є, його не змела глобалізація і що можна приїхати туди і долучитись до цієї краси, коли хати в оздобах, не кажучи про оздоби національних костюмів – усе це зачаровує.  Continue reading

Знімати фільм за ідеєю Івана Миколайчука можуть почати у 2022 році, – Тримбач

Олеся Котубей

Знімати фільм за ідеєю Івана Миколайчука можуть почати у 2022 році, – Тримбач

Зйомки фільму, який за життя не встиг зрежисувати Іван Миколайчук, можуть початися уже наступного року – наразі готовий сценарій і команда в пошуку режисера. Про це в інтерв’ю Суспільному розповів Сергій Тримбач, український кінокритик і чинний голова Національної спілки кінематографістів України.

Сьогодні, 15 червня – день народження Івана Миколайчука, українського актора, режисера і сценариста. Миколайчук був одним основоположників феномену, який згодом назвуть “українським поетичним кіно”. Славу йому принесли фільми “Тіні забутих предків”, “Білий птах з чорною ознакою”, “Пропала грамота”, “Вавилон ХХ”.

Continue reading

“Коли всі хрестяться, він молиться”. До ювілею Івана Миколайчука

“… І раптом Параджанов: “Смотрите, смотрите!..” Федір Стригун про “Пропалу грамоту” і не тільки

“… І раптом Параджанов: “Смотрите, смотрите! Два м…ка идут! Они даже не понимают, что они уже два гения! Они снялись в такой картине, что это на весь мир! Они Гоголя раскрыли!!!”

Федір Стригун  – про роботу з Іваном Миколайчуком.

Відео – каналу Mykolaichuk.info

Українське поетичне кіно, або Чому “Вавилон XX” Івана Миколайчука став культовим

Юрій Самусенко 


Кінофестиваль “Молодість” відкрився цьогоріч стрічкою Івана Миколайчука “Вавилон XX”. Це знакова подія для тих, хто чекав фільм на великому екрані – у 2011 році “плівку” було реставровано “Довженко-Центром”, а також переведено у цифровий формат для DVD.

Вперше “Вавилон XX” був представлений глядачу теж на “Молодості” у 1979 році. Режисер за стрічку отримав головний приз кінофестивалю, і вже сорок років цей статус підтверджується тим, що до фільму знову і знову повертаються кінематографісти і глядачі, оскільки режисеру вдалося знайти характери та сюжети, які і за сто років будуть серед нас.

Історичний контекст

Прем’єра “Тіней забутих предків” у 1964 році зробила Івана Миколайчука суперзіркою у масштабах, які були дозволені у Радянському Союзі. Йому було лише 24 роки, коли він зіграв головну роль у стрічці Сергія Параджанова. Але акторської кар’єри Івану було замало. Він мав амбіцію зняти власне кіно – стрічку “Вавилон XX” за мотивами роману “Лебедина зграя” Василя Земляка.

Як і Параджанов, Миколайчук працював у стилі “українського поетичного кіно”, стилістика якого насичена абстрактним символізмом, фольклором, етнографічним багатством: одяг, архітектура, зброя, ремесло, співи, вірування, танці, обряди, образотворче мистецтво тощо. І саме за це на травневому пленумі ЦК Компартії України у 1974 році було розкритиковане і заборонене.

Секретар ЦК Щербицький сказав, що сучасне українське кіно має “недоліки, які долаються”. Він не сказав прямо, що керівництво бачить у течії націоналістичні пориви, але за канцелярськими евфемізмами було зрозуміло, що йдеться саме про це.

Continue reading