Федір Стригун про наркотики, або як козаки косяка забивали

Posted on 25/07/2023 by Anna Putova

… В “Пропалій грамоті” ми проскоки знімали… А так як не було такої високої трави, то ми скакали через коноплі. Обидва. Ну і три проскоки, три дублі… По коноплях… А Іван же ж був фантазер… Стали, Іван дивиться на свого Кімата, тоді на мого Дубліката і каже: “Слухай! А ти подивись, як вони, наші хлопці, запилилися!” Я кажу: “Як запилилися?” “Подивись, скільки на них цього… з конопель! Це ж, – каже, – наркотики! А давай…”

Взяли ножа, зчистили з коня, цю всю пилючку, поставили на газеті, на сонці, щоб вона висохла, бо пройшла вона потом кінським, пилюка… Та й через годинку поробили козячі ніжки, вирішили закурити, але так разом. Куримо разом – як погано буде, то буде обом погано. Затягнулися ми цим наркотиком, як Іван сказав: “Це ж наркотик!” Як почали ми блювать… То чуть не зірвали знімальний день. Бо це було дуже тяжко і дуже погано.

Відкриття виставки “Київські фрески” Параджанов і Київ”. 30.04.2023

Posted on 01/05/2023 by Anna Putova

30 квітня 2023 р. у київському Літературно-меморіальному музеї М. Булгакова відбулося відкриття виставки “Київські фрески” Параджанов і Київ”, яка є частиною постійного проєкту музею “Видатні кияни”.

Виставка триватиме до 31 травня 2023 р. включно.

ВІДЕО З ВІДКРИТТЯ

Покази реставрованої версії “Пропалої грамоти” у кінотеатрі “Жовтень”

Posted on 21/04/2023 by Anna Putova

21 -26 квітня 2023 р. у київському кінотеатрі “Жовтень” триватимуть покази легендарного фільму “Пропала грамота”

Виробництво: Україна, 1972р.
Сценарій: Іван Драч
У головних ролях: Іван Миколайчук, Федір Стригун, Лідія Вакула, Земфіра Цахілова, Михайло Голубович, Володимир Глухий

Героїчна комедія про пригоди козаків

Козак Василь щойно повернувся додому в Диканьку після битви з бусурманами. Сімейний побут і щоденні клопоти навівають на нього сум, але несподівано на порозі дому з’являється двоє посланців з важливими завданням від самого гетьмана. Козака просять за будь-яку ціну доставити грамоту до цариці у Петербург. У непростій місії його супроводжує запорожець Андрій, з яким вони удвох протистоять витівками нечистої сили, бо на грамоту полює сам диявол.

«Пропала грамота» – дотепне козацьке бадді-муві з гострими антиімперськими меседжами, які виколювали очі радянській владі. В основі фільму – однойменне оповідання Миколи Гоголя, яке адаптував для сценарію Іван Драч. Головну роль стрічці зіграв Іван Миколайчук, і завзятий козак Василь у його виконанні – чи не найкраща акторська робота в його кар’єрі. Допомагав Миколайчук і в режисурі фільму: шукав художні рішення, займався музичним оформлення, відбирав народні пісні, які звучать у сценах.

Через втручання цензорів, фінальна робота дещо відрізняється від первісного задуму, але навіть вирізані сцени не допомогли уникнути неминучого – фільм пролежав на «полиці» 11 років, перш ніж потрапити на екрани, та й то у вкрай обмеженому прокаті.

Стрічка займає 12 місце в рейтингу найкращих фільмів в історії українського кіно.

КІНОТЕАТР “ЖОВТЕНЬ”

Прощання з Марічкою Миколайчук

Posted on 05/02/2023 by Anna Putova

3 лютого 2023 року у Києві попрощалися з Марічкою Миколайчук.

Панахида відбулася у її рідній парафії – церкві Покрова Пресвятої Богородиці на Подолі.

Прощальні промови настоятеля парафії, єпископа Володимира (Черпака), Валентини Ковальської, Сергія Тримбача. 👇

Марія Миколайчук знайшла свій останній спочинок на Байковому кладовищі поруч з чоловіком.

В пам’ять про Марію Миколайчук: історія кохання з Іваном Миколайчуком та спогади від Ніни Матвієнко

Поєдналася з Іваном

Posted on 01/02/2023 by Anna Putova

В ніч на 1 лютого 2023 р. пішла з життя Марія Євгенівна Миколайчук

36 років вона берегла пам’ять про Івана і нарешті поєдналася зі своїм коханням навіки.

Я в тім лузі носчувать буду, привикать буду да ранесень…

Сергій Тримбач:

ПІШЛА ДО ІВАНА…
Минулої ночі душа МАРІЇ МИКОЛАЙЧУК розлучилась зі своїм стражденним, виболілим, виснаженим хворобами тілом.
Немає вже МАРІЧКИ, та вона є і буде завжди – як пісенна душа самої України, як один із її образів, символів, її промінчик, живий і справжній. Полинула до свого Іванка, Івана Миколайчука (1941-1987), генія кіно, генія українства. Вже скоро їхні душі будуть знову разом.
МАРІЯ МИКОЛАЙЧУК (8 квітня 1941, село Витилівка Кіцманського району на Буковині – 1 лютого 2023 року, Київ) – співачка, акторка, фольклористка. 1961-го почала працювати, співати в Українському народному хорі імені Григорія Верьовки. 1962-го вийшла заміж за Івана Миколайчука. На початку 1970-х утворилось, за ініціативи Івана Миколайчука, вокальне тріо «Золоті ключі» (Марічка, Ніна Матвієнко, Валентина Ковальська), одне із див українських.
Неповторний голос Марічки звучить у багатьох українських фільмах, а в деяких вона знімалась як акторка. У легендарній «Пропалій грамоті», скажімо. Востаннє знялась у фільмі «Ми є, ми поруч» (невеличка роль жінки з пташкою) Романа Балаяна. Вона й сама була такою пташкою, птахою, чия співуча душа лишається з нами назавжди…
Іван Миколайчук знайшов свій спочинок на Байковому цвинтарі. Там само знайде свій останній прихисток і Марія.

“Аби тільки світ наш тримався…”

Posted on 10/01/2023 by Anna Putova

31 ГРУДНЯ ВІТАЛИ МАРІЧКУ МИКОЛАЙЧУК З НОВИМ РОКОМ

Роман Балаян закликав мене у таксійне авто і повіз на Березняки, на вулицю Івана Миколайчука. Вітати Марічку…

– Як жиється, Марічко?

– Добре, слава Йсу!

Воно, звичайно, не все добре – зі здоров’ям є проблеми. 35 літ без Івана – це виказати навіть важко. Одначе ж чарочку винця Марія Євгенівна підняла за Новоріччя – аби був щасливішим рік Новий, абись був… І щоби Марічка в нім була.

Роман товаришував з Іваном, в одній із його картин («Бирюк») Миколайчук працював співсценаристом. А Марічка співала ще в курсовій стрічці Балаяна, знімав він її кілька разів й потому. І в крайній його картині, «Ми є, ми поруч», Марія Євгенівна зіграла виразний епізод з бабусечкою з пташкою…

Continue reading →

3 серпня 2022 р. виповнилося 35 років від дня смерті Івана Миколайчука

Posted on 04/08/2022 by Anna Putova

Іван Миколайчук – “смерть” у різдвяному вертепі (“Тіні забутих предків”)

Сергій Тримбач:

“35 ЛІТ БЕЗ ІВАНА МИКОЛАЙЧУКА…

Смерть. Остання містерія
Знали про надважку хворобу Івана Миколайчука, одначе ж все одно повідомлення про смерть митця застало усіх зненацька. 3 серпня 1987-го.
Ніяких розпоряджень щодо похорону Іван не давав, прощання з небіжчиком відбувалося на кіностудії імені Довженка. Він любив її – любив працювати там, спілкуватися з друзями, колегами – під чарку і без неї.
А тут… Домінувало відчуття непоправної втрати. Ніби із самим кіно прощалися, ніби так.
Сам похорон відбувся на Байковому цвинтарі. Стояв я біля розритої могили і бачив, як Іван Миколайчук, в образі філософа Фабіана, риє могилу, засипаючи сусідню. А потому як він спритно й красиво обробляє дерево, майструючи труну у вигляді не домовини, не дому вічного – ні, а футляра для скрипки. Скрипки, якій звучати вічно, одкриваючи кришку того футляра і дістаючи смичка.
Далі поплив переді мною кадр з «Вавилону ХХ», де Іван сидить зі скрипкою й футляром біля озера. І не наважується запустити містерію звуків у небеса. Мовчить озерне плесо, мовчить небо, мовчить скрипка…
Аж тут із неба полився дощ – просто страшенний. Огром води замість музичних гармоній. Як того бажав сам Іван – не хотів би слухати нещирих промов, або таких, що на крик зриваються. Хай краще стогне небо, замкнувши сонце у піднебесні погреби.
Домовину, гріб почали опускати в могилу. О, Господи, далі почали засипати її – тільки чим? Це не земля, це будівельне сміття, з уламками якихось невеличких конструкцій, шматками бетону і цегли. Навіть тут, навіть тут одібрали у нього землю і наказали небу утрамбувати-погамувати прямокутник вічного упокоєння праху.
Праху, але не душі. Душа вознеслась слідом за музикою, якій Іван служив так само вірно, як і кіно. Послужив би ще й слову, літературі, одначе ж настав час: Слово потрібне і там, де вже віддавна витає душа Івана. Поруч душ Шевченка й Довженка, Лесі Українки і Франка, Амвросія Бучми і Федора Кричевського…
Іван там, нагорі, ми – тут, унизу. Життя це вічний вертеп, і хто знав про це краще від Івана Миколайчука?

Фрагмент із книги Сергія Тримбача “Іван Миколайчук. Містерії долі”. Київ: Дух і літера, 2021.”

У Києві з’явилася вулиця Івана Драча

Posted on 02/07/2022 by Anna Putova

Іван Драч та Іван Миколайчук на балконі ірпінського будинку літераторів.

Затверджено офійційний список перейменувань вулиць Києва у процесі дерусифікації.
Вулиця
Некрасівська тепер носитиме ім’я Івана Драча (1936 – 2018) – українського поета, перекладача, сценариста та громадського діяча.
Саме він є автором сценарія легендарного фільму “Пропала грамота”.
Повний список перейменувань можна прочитати тут.

День народження Івана і війна

Posted on 15/06/2022 by Anna Putova

Сьогодні – 81 рік Іванові Миколайчуку. Нам зараз нелегко адмініструвати наш сайт, бо його автори майже повністю зайняті тим, що наближають перемогу України. Але ми про вас не забули і потроху готуємо цікаві матеріали, які знов тішитимуть вас на гостині у Івана. Тримаймося купи! Все буде Україна!

Наші сторінки у соцменежах, що завжди оновлюються: facebook:https://fb.watch/dFYa2jHFSG/

Instagram: Підписуйтесь і будьмо разом! 😉

Ваші mykolajchuk.com.ua

Continue reading →

8 квітня – День народження Марічки Миколайчук

Posted on 08/04/2022 by Anna Putova

8 квітня – день народження Марії Миколайчук і день заснування нашого сайту. Рівно 14 років тому наш проект відправився у довге плавання.
Дорога Маріє Євгенівно! Вітаємо Вас, зичимо здоров’я і дочекати нашої перемоги!
Хай наш Іванчик і далі лишається одним з Ангелів-хранителів України! Обіймаємо Вас!

(на фото – Іван, Марічка та племінниця Леся)

Іван Миколайчук

український кіноактор, кінорежисер, сценарист

Author Archives: Anna Putova