Ганна Путова. Вулиця Жилянська

                     Іванові Миколайчуку

Нема твого дому, Іване…
Лишилась лиш пам’ять сама.
І та – мерехтлива та тьмяна,
Промовисто глухоніма.

І дошку давно вже прибили
На новій, далекій стіні –
На тій, що тебе прихистила
В останні, безрадісні дні.

А тут же було тобі мило,
Тут друзі були – до душі.
Тут в серце тобі пахкотіли
Маріччині рясні борщі.

Continue reading

Ада Роговцева. Іван Вмирає… Що ж-бо нам робити…

Іван вмирає. Що ж бо нам робити?
„Похукайте на серце, розпаліть
В мені життя, а смерть забороніте”, —
Так він сказав би, але він мовчить. 

І вже його свідомість не кориться
Буття законам — він зійшов з межі.
Та як на тебе мертвого дивиться,
Поки живий — порадь, допоможи.

Шевченків син Іван! Хай стане диво, —
Проскачеш на гарячому коні,
З коня всміхнешся зверхньо, незлостиво
Усім-усім на світі… і мені.

Іще живий, говоримо востаннє…
Ти — незбагненний, ти — такий простий,
Лиши нам головне своє зізнання:
Де сили брав самотньо хрест нести?

Тепер доніс. Складаєш світлі крила
І віддаєшся в вічності глибінь…
Ми не змогли. Чужі. То й не зуміли
Тебе добром утримати в тобі.

І цілу ніч періщить дощ,
Сумний та сірий. Небо плаче.
Проскоч, Іване, смерть, проскоч!
Устань, миленький! Встань, козаче…

Ліна Костенко. Незнятий кадр незіграної ролі

                     Іванові Миколайчуку

Його обличчя знали вже мільйони.
Екран приносить славу світову.
Чекали зйомки, зали, павільйони, –
чекало все!
Іван косив траву.

О, як натхненно вміє він неграти!
Як мимоволі творить він красу!
Бур‘ян глушив жоржини біля хати,
і в генах щось взялося за косу.

Чорніли вікна долями чужими.
Іван косив аж ген десь по корчі.
Хрести, лелеки, мальви і жоржини
були його єдині глядачі.

І не було на вербах телефону.
Русалки виглядали із річок.
Щоденні старти кіномарафону
несли на грудях фініші стрічок.

Десь блискавки – як бліци репортера,
Проекція на хмару грозову.
На плечі стрибне слава, як пантера, –
він не помітив, бо косив траву.

Іваночку! Чекає кіноплівка.
Лишай косу в сусіда на тину.
Іди у кадр, екран – твоя домівка,
два виміри, і третій – в глибину.

Тебе чекають різні дивовижі.
Кореспонденти прагнуть інтерн‘ю.
Москва. Гран-Прі. Овації в Парижі!..
Іван косив у Халеп‘ї траву.

 

Алла В’юн. Пам’яті Івана Миколайчука

На стінах рушники в старенькій хаті
І те святе, що заповів Тарас.
Малі розп’яття дощані-хрещаті
І мов у душу той іконостас.

Там білі лебеді Іванової долі
Несли на крилах перші почуття,
Пірнало небо в надвисокі зорі,
Які були на лінії життя.

Continue reading

У Києві прагнуть створити музей пісні

Футболка з автографами Ніни Матвієнко, Марії Миколайчук і Валентини Ковальської стане експонатом у Музеї української пісні. (Фото Руслани ЛОЦМАН.)

На сайті петицій до Президента триває збір підписів за створення Музею української пісні.
Цей новий проект презентували у перший день літа. Ініциативу молодої співачки, уже заслуженої артистки України Руслани Лоцман, яка з однодумцями з «Народної філармонії» активно їздить виступати на передову, підтримала її вчитель, легенда Української пісні народна артистка України Ніна Матвієнко.
Перші підписи на підтримку петиції про створення живого музею живої пісні зібрали також від народних артисток України Марії Миколайчук і Валентини Ковальської, які з Ніною Матвієнко уже півстоліття є голосистим складом легендарних «Золотих ключів».

Помер Сіргій Якутович

27 червня 2017 року у Києві помер видатний український графік Сергій Якутович.Син Георгія Якутовича, відомого українського графіка, одного зі співавторів фільму “Тіні забутих предків”, автора спогадів про Сергія Параджанова “Незакінчена сповідь”.
Сергій Якутович прожив тяжке і повне болю життя, втратив дружину, сина і нарешті згас сам.
Але нам залишився його надзвичайний, єдиний у своєму роді графічний спадок, ілюстрації до 160-ти видань, роботи у кіно.
В останні роки Сергій Якутович створив роботи, які стали вершиною його творчості, зокрема, ілюстрації до поеми Ліни Костенко “Берестечко”.

1

Гравюра Сергія Якутовича та кадр з фільму “Пропала грамота” (яякий не ввійшов до остаточної версії фільму).

1394386_1427715 Іван Миколайчук та Георгій Якутович. 1963 р. Фото з архіву Сергія Якутовича.

Сайт mykolajchuk.com.ua просить про допомогу!

Друзі!

Наш молодий канал на youtube “Іван Миколайчук” для свого подальшого розвитку потребує власної url-адреси. Для того, щоб це сталося, канал має набрати мінімум 100 лайків.

Дуже просимо усіх, кому дорогий наш сайт, пройти за посиланням на канал “Іван Миколайчук” та натиснути “підписатися” у правому верхньому куті!

Щиро дякуємо вам за співпрацю!

Скрін_сторінки_каналу

 

З новим роком!

tini1

Дорогі наші друзі!

Вітаємо вас з новим роком!

Зичимо вам усіляких гараздів!

У цей рік ми ввійшли просто з ювілейного Миколайчукового року. Ми мали багато цікавого – виставки, фестивалі, спецпогашення, у Києві з’явилися вулиця Івана Миколайчука та сквер Івана Миколайчука. Докладніше про те, яким був минулий рік, ви можете довідатися, пройшовши за міткою Миколайчук75.

Сподіваємося, що рік, який розппочався, принесе нам з вами багато нових відкриттів! Будьте щасливі! Удачі вам в усьому!

Завжди ваші

mykolajchuk.com.ua

 

 

 

 

Спеціальне погашення, присвячене Миколайчукові, відбулося у Києві, Чернівцях та Чорториї

20160615_134038 Спецпогашення марки “Іван Миколайчук. 1941 – 1987” відбулося 15 червня 2016 р. у Києві, Чернівцях та с. Чортория Кіцманського району Чернівецької обл.

Спецпогашення у Києві пройшло надзвичайно яскраво та святково, зокрема, завдяки наявності у продажу крім основного тематичного конверта, авторських конвертів та листівок творчого колективу Dima&Sasha, за що їм окрема подяка!

Крім того українські філателісти традиційно створювали власні картмаксимуми, зокрема, з листівок, які є сувенірною продукцією музею Івана Миколайчука у Чорториї.

 

Continue reading