Український кінематограф уже давно отримав свого «оскара». Прекрасна та неповторна гра Івана Миколайчука у топових стрічках таких, як «Тіні забутих предків» чи «Білий птах з чорною ознакою», принесла славу й визнання нашому кіномистецтву.
А декомунізація вписала ім’я актора на полтавські вулиці. Тож будемо говорити про зірку вітчизняного мистецтва.
До ювілею Івана Миколайчука в кінотеатрі “Україна” презентували відреставровану версію фільму “Білий птах з чорною ознакою”, в якому Миколайчук — і сценарист, і один із головних акторів. Реставрація дозволяє по-новому поглянути на видатний фільм — ніби крізь призму часу. Знімали цей фільм у 1970-му. Не високосний рік, який був “ознаменований” заснуванням міста Прип’ять, замахом на президента Кіпру, відкритим листом академіка Сахарова, перемогою збірної Бразилії на чемпіонаті світу з футболу. А також цілим каскадом трагічних авіаційних катастроф у різних куточках світу. І ось саме того року на землю українську, як комета, з самого неба стрімголов падав “Білий птах”. Фільм, за яким ступав успіх відразу ж по виході на екрани в 1971-му. І який наздоганяла легенда в наступні десятиліття. Як зізналася актриса Лариса Кадочникова (виконавиця ролі Дани), ідея цієї стрічки народилася в Івана Миколайчука як розповідь про свій рід, про свій край. Згодом співавтором сценарію став режисер Юрій Іллєнко. Нібито 6 травня 1969 р. вони зустрілись — і загорілись ідеєю спільного польоту в минуле Буковини та в її майбутнє. Приблизно за місяць — з травня по червень 1969 р. — вони спільно написали поетичний сценарій, що й сьогодні сприймається як взірець видатної прози. І направили його до художньої ради кіностудії імені Олександра Довженка. Перебіг подій довкола сценарію та подолання всіляких чиновницьких і партійних бар’єрів чудово описані в тексті кінокритика Лариси Брюховецької “Фільм як результат чаклунства”. А сам сценарій “Білого птаха” можна знайти в однойменній книжці видавництва “Мистецтво” (1991 р.), яка вмістила не тільки цей текст, а й спогади про Миколайчука. І ось буквально перші рядки сценарію: “Білосніжний довгоногий птах ходить-походжає по масляній чорній зоряній землі. Білоголовий хлопчик обережно походжає біля птаха, ніби випасає його. По горбатій ниві, зігнувшись удвоє над бороною, топче борозну Лесь Дзвонар”. Історія сім’ї Дзвонарів — історія Буковини на трагічному екваторі ХХ ст.: з 1937-го по 1947-мий. Три сини Леся Дзвонаря (актор Олександр Плотников), як три білі птахи, летять кожен у свій “вирій”. Петро (Іван Миколайчук) іде до Червоної армії, Орест (Богдан Ступка) — обирає визвольну боротьбу й долучається до УПА. Георгій (Михайло Іллєнко) хоче лишитись поза історичною грою. Але в нашій історії вже так усе намішане й перекручене — українці, румуни, “совіти” — що чорт собі ногу зламає, перш ніж його шлях трафить. Continue reading
15 червня виповнюється 75 років від дня народження Івана Миколайчука. Актори, які знімалися в його фільмах (а також знімалися разом із ним у картинах інших режисерів), часто повертаються подумки в той час, коли Іван ще бадьорий, молодий, живий…
Гримерка Київського Молодого театру. Невеличка перерва між репетиціями нової вистави “Поступися місцем!” за п’єсою Віни Дельмар. У прем’єрній постановці головну роль — Бартлея Купера — грає народний артист України Ярослав Гаврилюк.
Continue reading
15 червня 2014 р. Івану Миколайчуку виповнилося б 73
Я просто дуже вдячний Івану, який свого часу зумів делікатно підказати, після мого навчання у Москві, повернутися до українського коріння.
Іван свого часу зробив мені екскурсію Карпатами, коли тривали зйомки стрічки «Білий птах з чорною ознакою» мого брата Юрія Іллєнка, і що мене тоді вразило, не було людини, яка б з ним не привіталася, яка б не була рада його бачити. Усі його любили.
Досі маю цінний для мене дарунок від Івана. Коли ми разом працювали, він подарував мені кишеньковий сонячний годинник. Це єдиний годинник у світі, який не бреше, аби було лише сонце.
Іван був великим патріотом своєї землі і думаю, що якби він був би живий, то був би на майдані. Він завжди стояв на захисті змін і боровся проти радянської системи, яка його засмоктувала.
Михайло Іллєнко, режисер